Чучко О. М.

Перші кроки в НУШ

учитель 3-А класу Іванова К.О.

Нова українська школа… За 26 років роботи у школі вчителем початкових класів реформування освіти здійснювалось не один раз. На пам’яті перехід на дванадцятирічний термін навчання і дванадцятибальне оцінювання, зміна Держстандарту, оновлення програм початкової школи 2016 року. Усе це вимагає неабиякої підготовки з боку як школи, так і вчителя зокрема. Свого часу мій перший клас вперше почав працювати за 12-річною програмою навчання та новими підручниками (а у 2012 році закінчив 11-річку, бо 12 років – відмінили). У 2018 знову виклик: набір 1 класу Нової української школи. І засторога: чи дійде реформа до логічного завершення? Хотілося б… Тому із великим задоволенням залучаюсь до вебінарів, відвідую очні заходи, де можна почути, побачити, запозичити цікаві методики навчання і виховання дітей ХХІ століття.

З чого почати? На мою думку, це, насамперед, педагогіка партнерства. Чи говорилось про це раніше? Так, декларувалось, але чи спрацьовувало? Риторичне запитання… Всі розуміють, що без цього – ніяк. Але як на практиці забезпечити плідну співпрацю вчителів, батьків та дітей на засадах взаємної довіри й поваги? Цим питанням я переймалася найбільше і зараз можу із впевненістю сказати: нам вдалося! Ми тісно співпрацюємо у Вайбері, спілкуємось на платформі ClassDojo (якою почали навчатись користуватись ще до введення березневого карантину). Батьки долучались до генерування ідей щодо створення привабливого і комфортного освітнього простору у класній кімнаті (усі думки приймались, обговорювались і приймались найцікавіші для їх реалізації). За першими шкільними кроками дітей батьки слідкували, спостерігаючи їх на світлинах і відео. На мою думку, це їх заспокоювало (у моєї дитини все добре, вона посміхається і задоволена) і мотивувало. Ми великою класною родиною кілька разів відвідували вистави обласного драматичного театру, новорічні заходи у обласній філармонії. Наші мами проводили дітям майстер-класи (зокрема із розпису імбирних пряників і виготовлення прикрас). Ми відвідували маму, яка працює на залізниці, на її робочому місці. Який захват це викликало в дітей! А як пишався своєю матусею син! І татусі не відстають! Будь-яку допомогу готові надати за першим проханням. А наші хлопчики із задоволенням беруться допомагати татусям. Наразі, у мене відчуття абсолютно дружної шкільної родини. Ми вміємо порадіти успіхам одних і підставити надійне плече іншим. А це дуже важливо для подальшого дорослого життя.

Я відповідальна того, що ми маємо запропонувати майбутнім поколінням українців школу, яка буде для них сучасною. А, отже, підходи до навчання мають бути іншими. Нам запропоновано нову формулу нової української школи: новий зміст, нова структура, педагогіка партнерства, орієнтація на учня, вмотивований вчитель, автономія школи, справедливе фінансування і рівний доступ, виховання на цінностях, сучасне освітнє середовище. Що у цій формулі безпосередньо залежить від мене, як від вчителя? Орієнтація на учня, виховання на цінностях і створення сучасного освітнього середовища. Я, як вчитель, маю і хочу навчатись, бо, на моє глибоке переконання, вчитель, який не навчається, для своїх власних учнів є нецікавим і несучасним. Мої «нушенята» навчаються за Освітньою програмою з розвивального навчання, що розроблена ННМЦ «Розвиваюче навчання» та КВНЗ Харківська академія неперервної освіти і визнана такою, що відповідає Державному стандарту початкової освіти 2018 р. та може використовуватись у закладах загальної середньої освіти (згідно листа Державної служби якості освіти №01-22/326 від 24.05.2018 р., листа ІМЗО від 08.01.2020 №22.1/12-Г-27). Саме ця програма окрилила мене, захотілось працювати, використовуючи нові підходи. «Освітня програма початкової освіти. Система розвивального навчання ДРіМ (В.В. Давидова, В.В. Рєпкіна, С.Д. Максименка та ін.)» (далі освітня програма з розвивального навчання) розроблена відповідно до Закону України «Про освіту» (2017 р.), Концепції «Нова українська школа» та нової редакції Державного стандарту початкової освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 87 від 21.02.2018 з урахуванням змін згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 688 від 24.07.2019, на основі психолого-педагогічної теорії розвивального навчання та експериментально-генетичного методу, розроблених Д. Б. Ельконіним, В. В. Давидовим, В. В. Рєпкіним, С. Д. Максименком з участю О. К. Дусавицького, Ю. М. Швалба та інших українських учених.

Програма з розвивального навчання повноцінно забезпечує формування спільних для всіх компетентностей наскрізних умінь: читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, творчість, ініціативність, здатність логічно обґрунтовувати позицію, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, співпрацювати з іншими дітьми.

Очікувані результати навчання досягаються завдяки реалізації дослідницького методу та організації освітньої діяльності у формі колективного навчального діалогу (загальна, групова, парна дискусія), а також використання інших інтерактивних форм (проєктна діяльність, сюжетно-рольові ігри, драматизації, екскурсії тощо).

Освітній процес у класах розвивального навчання здійснюється в умовах колективно-розподіленої навчальної діяльності за активної участі дітей в розв’язанні навчальних завдань. Навчальні завдання спрямовані на конструювання та опанування загального способу дії. Їх розв’язання здійснюється в умовах педагогіки партнерства – взаємодії між учителем, здобувачами освіти та їхніми батьками, а також між самими здобувачами освіти. Таке навчальне співробітництво вимагає інтерактивних форм навчання (загальнокласна дискусія, групово-дискусійна робота, парнодискусійна робота). Організувати навчальне співробітництво вчитель може лише «зсередини» як рівноправний її учасник, партнер, виконуючи функцію фасилітатора. Таким чином, навчальне співробітництво є колективно-розподіленою навчальною діяльністю між учителем та здобувачами освіти. Така форма взаємодії сприяє вихованню в дітей поваги до інших, формуванню відчуття справедливості, умінь діяти в конфліктних ситуаціях, цінувати кожну особистість, тобто формуванню громадянських та соціальних компетентностей.

У розвивальному навчанні основний метод, що використовується – це метод розв’язання навчальних завдань. Які ж кроки слід здійснити, щоб досягти результату?
Створення ситуації успіху (дітям надається завдання, яке вони із легкістю можуть виконати).
Виникнення проблеми (завдання, яке потребує нового способу).
Породження гіпотез (групова чи парна робота, рідше – фронтальна)
Обговорення гіпотез (в результаті такого обговорення діти виявляють новий, раніше їм невідомий спосіб дії).
Застосування нового способу (виконання завдань на застосування щойно відкритого способу дій).

Особливості організації парної та групової роботи на уроках

Навчальний процес передбачає використання парної та групової роботи на уроках.

В організації парної роботи учитель дотримується тих вимог, що парна робота може мати різні цілі й, залежно від мети, учитель повинен давати різні інструкції щодо розподілу обов’язків у парній роботи.

Різновиди парної роботи:
Спільне обговорення (обмін думками, узгодження думок).
Індивідуально-парна робота (кожний з учнів виконує визначену частину роботи, узгоджуючи результати).
“Учень-учитель” (один учень виконує, другий контролює його роботу)
Взаємоперевірка (обидва учні одночасно виконують в повному обсязі завдання, а потім перевіряють роботу одне одного).

Різновиди групової роботи: 1. «Учнівська рада» (мікродискусія). Діти об’єднуються в групу без спеціального розподілу обов’язків між ними для обговорення проблемного питання і, як правило, у ході спільного обговорення висувають ту чи іншу гіпотезу з приводу подальшого просування в пошуку шляхів розв’язання проблеми.

Правила роботи учнів у групі «Учнівська рада»:
вислухайте пропозиції кожного, не перебиваючи;
обговоріть найбільш обґрунтовані пропозиції;
підготуйте спільне повідомлення від групи й виберіть доповідача;
дайте сигнал про закінчення роботи групи.
2. «Естафета». Розподіл функцій між учнями відбувається так, щоб за кожним було закріплено конкретний «крок» в алгоритмі (або конкретна частина роботи, від виконання якої залежить, чи можна продовжувати далі). «Естафета», як правило, є доречною на етапі формування контрольно-оцінювальних дій, коли спосіб дії вже вибудований і починається робота з опанування цього способу. Наприклад, один учень записує речення з пропуском орфограм. Другий учень визначає, у якій частині слова орфограма. Третій знаходить перевірку. Четвертий записує речення без пропусків, зважаючи на знайдені перевірки для орфограм.

Правила роботи учнів у групі «Естафета»:
розподіліть обов'язки між членами групи;
працюйте разом: один виконує – троє контролюють;
перевірте спільну роботу;

виберіть доповідача для повідомлення результату всьому класу;
дайте сигнал про закінчення роботи групи.
3. «Вулик» є найбільш доречним на завершальному етапі роботи зі способом дії, коли учні вже опанували його на достатньому рівні, щоб самостійно його використовувати. Але, беручи до уваги той факт, що найбільш складним для учнів є самоконтроль та самооцінка, групова робота за типом «Вулик» дозволяє учням саме після самостійного виконання свого завдання (виконавчий етап) в повному обсязі обговорити результати роботи з однокласниками і в разі необхідності внести уточнення, виправити помилки тощо.

Правила роботи учнів у групі «Вулик»:
розподіліть завдання між членами групи;
уважно, швидко, старанно виконайте кожен своє завдання;
перевірте правильність виконання завдання кожним учасником групи;
дайте сигнал про закінчення роботи групи.