9 ГРУДНЯ - ДЕНЬ ВИЗВОЛЕННЯ БОГДАНІВКИ
Пам’яті загиблих на фронтах, закатованих у фашистських катівнях, спалених у пекельних крематоріях, замучених голодом, замордованих страшною війною присвячується…
Усе далі й далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни. Але кожного року 9 грудня ми відзначаємо День визволення Богданівки від німецько-фашистських загарбників, і ніколи не згасне пам'ять про всіх тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя.
Гуде подзвін ! І ось уже 70 років не дає спокою людській пам’яті.
Доки світанками сонце стає,
А на калині зозуля кує –
Пам’ять людська не забуде вовік,
Мук закатованих попелу крик.
Невимовно тяжких втрат зазнав український народ у тій страшній воєнній круговерті, що розметала, понівечила і розтоптала мільйони людських доль. Це була трагедія. Її принесли з собою гітлерівські орди, які без жалю топтали нашу землю, палили міста і села, грабували, гнали в німецьке рабство дівчат і хлопців, убиваючи на своєму шляху кожного, хто не хотів скорятися загарбникам.
Тремтять гармати. Б'є на спалах дзвін.
Залізні круки вилітають з хмари.
Горить Вкраїна з чотирьох сторін
І на чужинців просить з неба кари.
Синів, дочок благає: - Захистіть!
Страждає в муках Україна мила.
І піднімається з глибин століть Непоборима, нездоланна сила.
Воєнні дії Другої світової війни відбувалися на території України 40 місяців – з 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. За сучасними підрахунками, загальні людські втрати України у 1941 – 1945 роках складають близько 9 млн. чол. 2,3 млн. українців були вивезені для примусової праці до Німеччини. Цілком чи частково на території Республіки було зруйновано понад 700 міст і 28 тис. Сіл
У 1941–1944 рр. на українській землі були зосереджені головні сили вермахту – від 57,1 до 76,7% загальної кількості дивізій. 607 з них було розгромлено саме на території України.
Свого апогею битва за Україну досягла в період з осені 1943 до осені 1944 років. Саме на її території у цей період було зосереджено приблизно половину діючої Червоної армії.
1418 днів і ночей йшли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття , але все витримали і перемогли.
Перемогли тому, що вели війну Вітчизняну, справедливу. Перемогли тому, що відстоювали свою Батьківщину, відстоювали право на життя, на щастя, були мужніми, відважними.
У літопис Великої Перемоги навічно вписані імена тисяч і тисяч славних синів і дочок України. Воювали вони на різних фронтах, виборюючи Перемогу – одну на всіх. Багато хто загинув під час визволення нашої рідної Знамянської землі. 242 богданівця загинуло, захищаючи рідну Батьківщину. 61 односельчанин був підданий тяжким знущанням і тортурам. Більше 20 односельців, переважно жінок, дітей, літніх людей, розстріляли гітлерівці та поліцаї.
Ратний подвиг визволителів навіки залишиться в наших серцях і нашій памяті. Ім'ям Анатолія Підгірного, який повторив подвиг Олександра Матросова, названо одну з молодіжних вулиць села Богданівки. Усім вам відома вулиця Аксьонова, носить ім'я героя, який заживо згорів у танку. Вулицю Діброви названо на честь Івана Діброви – командира партизанського загону імені Ворошилова, який діяв у нашому краї і брав активну участь у визволенні Богданівки.
Ідуть роки, але війна не забувається. Знову і знову озивається вона й свідомості поколінь, тривожить уяву, змушує замислюватися над подіями. Хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав життя заради щастя інших!
Солдатські душі... Вони очима-зорями дивляться на нас з небес, журавлями пролітають над нами, сумно курличучи в небесній далині.
Під пісню «Журавлі»
Вони не повернулися з війни.
Мені привиділось, немов солдати,
Які не полягли, а залишились жити,
Перетворившись в білих журавлів.
5. Стоять, замислившись, тополі,
Бійців нагадують мені,
Отих, полеглих в травах, в полі,
В кривавих січах на війні.
6. Не тільки зграйно журавлями
В небесній синяві летять,
Вони в гаях, поміж полями
В степах тополями стоять.
7. Торкнутись силяться зеніту
Немов з легенди, мов живі,
Вони, здається, всього світу,
Усього людства вартові.
8. Журавлі летять спокійним клином,
Розрізають синю височінь
І летять, курличуть безупинно
В далечінь, безкрайню далечінь.
9. Вийде мати одинока в поле,
В самотині піде по ріллі,
Уклоніться жінці сивочолій
Журавлі-солдати-журавлі
10. Повесні вона вас виглядає,
Як зоря з зоріє над селом,
І чекає, все ж таки чекає.
Може, син торкне її крилом.
пісня « Альошенька»
Звучить фонограма пісні "Бухенвальдский набат". (1 частина)
Учень 1: І знов біля братської тихо стою,
І спогад приходить, мов тихе зітхання,
Пливе, наче вічність, здобута в бою,
Хвилина мовчання…
Учень2: Натянуті нерви, немов тетива,
Пронизує пам'ять скурбота прощання,
І сумно згасає і тепло сплива
Хвилина мовчання…
Учень3: І подвиги мужні і дружнє плече,
І роки надій, перемог, сподівання,
І серце сльозою нараз опече
Хвилина мовчання…
Учень4: Встають побратими, відважні бійці,
І знов закіпає Та битва остання…
Вона, як сивина, вона, як рубці,
Хвилина мовчання…
Схиляємо в скорботі голови перед пам’яттю загиблих за нашу незалежність і мирне сьогодення, хто ціною власного життя наближав історичний день перемоги.
Хвилина мовчання
Народна мудрість свідчить: «Герої живуть доти, поки про них пам'ятають». Наша з вами головна задача - зберегти в пам'яті прийдешніх поколінь подвиг нашого народу в роки Другої світової війни.
Низький уклін ветеранам за їхній героїзм!
Учні виголошують
1.За мужність!
2. За відвагу
3. за любов!
4.За вірність слову!
5. І за Батьківщину!
6. За мирне небо!
7. За пролиту кров!
8. За щастя матері
9.За сміх дзвінкий дитини!
РАЗОМ: Доземний їм уклін і вічна пам’ять.
Десь там, в історії, гудуть фронти,
Клекоче пеклом знавісніла битва...
Солдаток плач, й скорбота сироти,
І матерів свята молитва
За тих синів, що не вернулись з бою,
Сміливо йшли в останню штикову
Десь там під Ржевом чи під Лозовою
Й навіки падали в траву...
Десь там, в історії...
Та кров холоне й нині,
В зажурі вічній наші матері...
Я хочу щастя милій Україні,
Я хочу миру на моїй землі!
