Богданiвська загальноосвітня школа I-III ст. №1 ім. І.Г. Ткаченка


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДДІЛ ОСВІТИ ЗНАМ’ЯНСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

БОГДАНІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА I-III ст. №1

 ім. І.Г. ТКАЧЕНКА

 

 

 

 

 

 

 

 ЛИСТОГРИЗУЧІ  ШКІДНИКИ  НАСАДЖЕНЬ В

ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «ЧОРНОЛІСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» ТА БОРОТЬБА З НИМИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роботу виконав:

Шестаков Анатолій Олегович,

учень 9 класу

 Богданівської ЗШ І-ІІІ ступенів №1

 імені І.Г. Ткаченка

 

Науковий керівник:

 Довженко Алла Анатоліївна,

учитель хімії та біології

Богданівської ЗШ І-ІІІ ступенів №1

 імені І.Г. Ткаченка

 

 

 

 

2014 р.

ЗМІСТ

ВСТУП .....................................................................................................3                                                                                                                         

ОСНОВНА ЧАСТИНА                                                                                                  

 І. Листогризучі шкідники насаджень ДП «Чорноліське ЛГ»..............5            

1. Зелена дубова листовійка (TortrixviridanaL.)...........................5

2. Зимовий п’ядун (OperophtherabrumataL.)................................

3. П’ядун-обдирало (Erannis defoliaria СІ.)...................................

ІІ. Методи боротьби з листогризучими шкідниками лісу.....................

1. Лісогосподарський метод............................................................

2. Біологічні методи .........................................................................

3. Фізико-механічний метод..............................................................

4. Хімічний метод.................................................................................

 ВИСНОВКИ.................................................................................................

        СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................

         ДОДАТКИ....................................................................................................

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

На траві, на листі, в тріщинах кори, під лісовою підстилкою, в грунті, в повітрі, в деревині - всюди живуть комахи. Вони крилаті та безкрилі, великі та крихітні, строкаті й однотонні, поодинокі й колоніальні.

За розрахунками ентомологів, на кожного жителя Землі припадає майже 250 млн. комах. У межах України загальна маса їх приблизно у 50 разів більша, ніж маса всього населення.

 

Актуальність. Однією з найважливіших проблем сучасного лісового господарства є підвищення продуктивності лісів, збільшення їх екологічного потенціалу.

Значної інтенсифікації лісового господарства можна досягти внаслідок реалізації комплексу заходів, не останню роль в яких відіграє захист дерев від шкідників. Загалом комахи споживають до 30% рослинної продукції планети.

Дана робота може стати підґрунтям для подальшого проведення комплексу робіт із захисту деревостану Чорного лісу, оскільки масове об'їдання листя приводить до зменшення приросту дерев від 25% до 50%.

Мета. Ознайомитись з біологічними та екологічними особливостями основних листогризучих шкідників та міри боротьби з ними.

Формувати вміння зберігати та примножувати природні багатства рідного краю.

Об'єкт дослідження. Насадження дуба звичайного в Богоданівському та Знам'янського лісництвах Державного Підприємства "Чорноліське лісове господарство".

Предмет дослідження. Зелена дубова листовійка (Tortrix viridana L.), зимовий п'ядун (Operophtera brumata L.), п'ядун - обдирало (Erannis defoliaria CI.)

 

 

   1  Листогризучі шкідники насаджень ДП «Чорноліське ЛГ»

 

 

Найбільш поширеними і небезпечними для дубових насаджень Державного підприємства “Чорноліське лісове господарство” є шкідникилистя.юб а саме: зелена дубова листовійка (TortrixviridanaL.), зимовий п’ядун (OperophtherabrumataL.), та п’ядун-обдирало (Erannisdefoliaria СІ.).

 

1. Зелена дубова листовійка (TortrixviridanaL.)

 

Ареал. Зелена дубова листовійка широко розповсюджена в Європі. На території України метелик займає територію ареалу дуба: від нижнього лісового поясу Карпат та змішаних лісів Поліся до лісових масивів лісостепової зони.

Імаго (Мал.1.1). Метелик з розмахом крил до 1,8 – 2,5см;передні крила та спинка зелені, задні крила та черевце сірі. Самець і самка не відрізняються один від одного.

Виліт метеликів залежить від погодних умов, в теплі роки можливий вже в кінці травня, а найбільш пізній виліт припадає на кінець червня. Прдовжуваність льоту також коливається по рокам, і становить від 12 до 20 діб. Самки вилітають на 2 – 3 доби пізніше від самців і зразу після спарювання відкладають в середньому 150 яєць.

Яйце (Мал.1.2). Спочатку світло – жовті, потім помаранчеві, округлі, зверху приплюснуті. У кладках здебільшого по два яйця, вкритих виділеннями статевих залоз у вигляді трохи опуклого, овального, тем­но-сірого щитка, тому вони майже не виділяються на корі 2 – 3 річних гілочок дуба.

       У зімкнених насадженнях кладки розміщені на вершинах дерев, а на узліссях та в рідких-на зовнішніх сторонах крон. Кладки яєць зимують. За дани­ми досліджень, яйця Листовійки замерзають при зниженій температурі до мінус 27...30 °С.

 Гусениця (Мал. 1.3). Зелена або брудно-зеле­на з чорною або чорно-бурою головою і дрібними чорними бородавочками.  Потиличний щит бурувато-зелений, в зад­ній частині має дві темні плями. Довжина дорослої гусениці до 20мм .

Відроджується в кінці квітня– на початку  травня, коли середньодобова температура становить +10 С.

Гусінь линяє чотири рази, розвиток продовжується 19 – 25 діб.

Навесні, на початку розпукування бруньок, на ранній формі дуба з'являються гусениці. Вони вгризаються всере­дину бруньок і пошкоджують їх, згодом пошкоджують лис­тя.

Заляльковуються без кокона в  скрученому за допомогою павутини  листя.

Лялечка (Мал. 1.4) довжиною до 1,2 см, чорно-бура або чорна, матова, з поперечними рядами зубчиків на тергітах черевця. Кремастер плескуватий, закінчується чотирма невеликими заокругленими зубчиками та кількома щетинками. Кокона немає, міститься серед скручених листків.Через 10 - 12 дібі вилітають метелики.

Генерація однорічна, цикл розвитку показаний на схемі:

6 7, 4 5 – 4 6

5 6 - 67

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 Зимовий п’ядун (OperophtherabrumataL.)

 

 

Ареал.  В Україні частіше всього зустрічається на Поліссі та Лісостеповій зоні. Це один з найрозповсюджених шкідників дуба звичайного. Особливості цього виду -  вони майже постійно присутні в насадженнях разом з іншими ранньо - весняними листогризучими шкідниками.

Імаго .Самець (Мал.1.5) з розмахом крил до 2,8 см, передні крила біло-сірі, з кількома поперечними сіруватими смужками, іноді невиразними, а задні — білуваті.

Самиця (Мал.1.6) до 0,8 см завдовж­ки, сіра з малими зачатковими крильцями, які трохи корот­ші за половину тіла. На передніх крилах паралельно зов­нішньому краю є подвійна темна смужка, на задніх – одна.

Метелики літають у сутінках та вночі в кінці жовтня – в листопаді місяці. Нормальна життєдіяльність їх можжлива при температурі +5...-12С. Самки не літа­ють. Після спаровування (може проходити навіть в дощову погоду) на стовбурах вони переповзають у крону і відкладають яйця на гілочках та пагонах по одному або по кілька штук. Максимальна плодючість са­миць, за літературними даними, становить близько 500 шт., а в середньому 200...300 яєць.

 Яйця (Мал.1.7)довжиною близько 08 мм, овальні, звужені до одного кінця, спочатку світло-зелені, згодом оранжеві .   Яйця перезимовують, і можуть витримувати температуру -30С.

Гусениця (Мал.1.8) до 2,8 смзавдовжки, зелена, з зеленою голо­вою і шістьма поздовжніми білими смужками. Гусениці линяють чотири рази.

Гусениці вилуплюються з яєць рано навесні, коли по­чинають розпукуватися бруньки на ранній формі дуба. Во­ни вигризають їх, а потім пошкоджують листя, часто з'єд­нують павутинками два листочки, залишаючись усередині. Гусениці вздовж бокових жилок виїдають у листках дов­гасті дірки. При масовому розмноженні дорослі гусениці з'їдають листки повністю. Живлення продовжується на протязі місяця після чого спускаються на павутині в підстилку, де і заляльковуються.

Гусеницям властива поліфагія — вони живляться листям багатьох листяних порід та чагарників — плодових, клено­вих, в'язових та ін.

Лялечка(Мал.1.9) до 0,9 смзавдовжки, жовто-бура, кремастер закінчується відростком, що нагадує літеру «Т» (видно в лупу). Більшість лялечок у сірих обліплених землею ко­конах.

Заляльковуються в ґрунті на глибині 2... 10 см. Фаза лялечки триває близько 4 міся­ців.

Генерація однорічна, цикл розвитку показаний на схемі:

10 11, 4 5 – 4 6

 6 10 – 10 11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 3  П’ядун-обдирало (Erannis defoliaria СІ.)

 

 

 

Ареал. Дуже поширена в Європі, в ареалі дуба черещатого. Нерідко розмножується разом   із зимовим п'ядуном.

Імаго(Мал.1.10)Самець з розмахом крил до 3,4 - 4,5 см. Передні крила сіру­вато-жовті, з двома хвилястими поперечними смугами ір­жасто-бурого кольору. Задні крила сірувато-білі. Посере­дині кожного крила помітна темна цяточка. Самиця до 1,2 см завдовжки, безкрила, жовтувата або жовтувато-біла з дрібними чорними плямами і цяточками на тілі.

  Метелики з'являються в природі восени (в третій декаді вересня). Самці вилітають чуть раніше самокю. Після спарювання самки зразу приступають до відкладки яєць.

Яйця (Мал.1.11) Яйця до 0,9 ммзавдовжки, з одного кінця звужені, жов­туваті, згодом жовтувато-оранжеві.

Гусениця (Мал.1.12) довжиною до 4 см, бурувата, з подвійною чор­ною лінією вздовж спини та двома такими самими, але дещо тоншими лініями на боках . Жовта або червонувато-бура смуга, яка є по боках тіла, у дорослих гусениць не су­цільна, а складається з окремих великих плям (знизу жов­тувата).

Лялечка (Мал.1.13) до 1,5 смзавдовжки, червоно-бура, рідше темно-бура, блискуча, відросток кремастера у вигляді тонкого роздвоєного на кінці шипа. Зубців по боках кремастера не­має.

 Генерація однорічна, цикл розвитку показаний на схемі:

10 11,  5 –5 6

 6 10 – 10 11

 

 

 

 

ІІ. Методи боротьби з листогризучими шкідниками лісу

 

1. Лісогосподарський метод

 

У системі заходів боротьби з шкідниками лісу він займає провідне місце, бо найбільш доступний і досить ефективний. Впроваджується він у процесі виконання лісогосподарських та лісокультурних робіт, і тому не потребує додаткових витрат. Важливо також і те, що лісогосподарський метод найбільш масовий, тому його треба застосовувати на площі всіх освоєних лісів. Він має великі потенціальні можливості, які ще недостатньо вико­ристовуються. Від звичайних господарських робіт у лісі лі­согосподарські заходи боротьби з шкідниками відрізняють­ся лише цілеспрямованістю, обґрунтованими строками і ретельністю проведення, дотриманням агротехніки, а іноді і деякими видозмінами, спрямованими на підвищення стій­кості культур або створення несприятливих умов для шкід­ників.

Лісогосподарські заходи здебільшого профілактичні. Суть їх — виростити насадження, в яких не було б умов для виникнення осередків шкідників.

Для підвищення стійкості насаджень проти шкідників при їх створенні слід використовувати здоровий садивний матеріал, вирощений з насіння місцевого збору, з добре розвиненою кореневою системою.

Вирішальне значення для вирощування здорових куль­тур має правильна система агротехнічних заходів.

Способи підготовки ґрунту визначаються кліматичними умовами зони, типом ґрунту, зволоженістю.

Добре організований догляд за культурами, зокрема в місцях з недостатнім зволоженням, значно прискорює їх ріст і зімкнення крон. Способи догляду залежать від поро­ди дерев та зони.

Дуже впливають на ріст і стійкість культур густота та типи змішування. Зріджені культури, крони яких довго не змикаються, часто зазнають нападу багатьох теплолюбних шкідників. Але і загущення посадок, особливо на бідних та сухих ґрунтах, значно послаблює їх і зменшує стійкість проти шкідників та хвороб. Тому необхідно ретельно до­глядати культури, щоб добитися раннього зімкнення крон, при невеликій густоті посадки. У мішаних насадженнях з-підліском складаються більш сприятливі умови для життя ентомофагів. Під час створення культур треба розробляти і впроваджувати обґрунтовані схеми змішування порід. До­цільно вводити до їх складу стійкі породи, вимоги яких відповідають даним ґрунтовим та кліматичним умовам.

У зоні інтенсивного лісового господарства треба систе­матично проводити рубки догляду за лісом, бо на послаб­лених деревах розмножується багато стовбурових шкідни­ків. Потрібно також застосовувати найбільш раціональні способи рубок головного користування.

Винятково важливе значення має ретельне додержання правил санітарного мінімуму в лісах: своєчасне проведення санітарних рубок, очищення лісосік від порубкових решток, розроблення вітроломних ділянок та згарищ, вивезення з лісу в установлені строки заготовленої деревини, обкорювання її або обприскування отрутами тощо.

Слід також систематично охороняти ліси від пожеж, стежити за виконанням правил під час підсочування лісу, регулювати випасання худоби тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Біологічний метод боротьби

 

 

При біологічних методах боротьби з шкідливими кома­хами використовують живі організми, що є їх природними ворогами, або продукти їх життєдіяльності.

Біологічний метод боротьби з шкідливими комахами має такі напрями:

  1. Інтродукція та акліматизація ентомофагів.
  2. Внутрішньоареальне їх переселення.
  3. Сезонна колонізація ентомофагів.
  4. Сприяння розмноженню місцевих ентомофагів.
  5. Приваблювання комахоїдних птахів.
  6. Застосування ентомопатогенних мікроорганізмів.

Слід зазначити, що теоретичною основою застосування ентомофагів при біологічному мето­ді боротьби зі шкідниками лісу є вироблені в процесі еволю­ції трофічні зв'язки між різними групами тварин (зоофага­ми та фітофагами) в біоценозах. При цьому живлення пев­ного ентомофага за рахунок певних видів комах є життєвою необхідністю, без чого він не може існувати. Іншими слова­ми, трофічні зв'язки в біоценозах є дуже стійкими, тому застосування ентомофагів для біологічної боротьби з шкід­ливими комахами має надійну основу.

Перш за все слід відзначити численну родину жужелиць і особливо красотіла великого. Красотіл є найактивнішим винищувачем гусениць та лялечок листо- та хвоєгризучих шкідників. Красотіл малий знищує гусениць п'ядунів, листовійок, совок та ін; жужелиця пунктирна – зимового п’ядуна, п’ядуна-обдирало.

Багато лісових шкідників винищують руді лісові мурашки. Мурашки живляться неживими комахами,  проте знищують і живих, переважно шкідливих. При виникненні вогнищ масового і розмноження    листо-    і    хвоєгризучих    шкідників    мурашки починають живитися переважно ними. Особливо активно вони знищують голих гусениць та личинок.

 

Розселення рудих лісових мурашок. Перед розселенням слід обстежити лісовий масив і нанести на карту зараже­ності лісів шкідниками всі мурашники. В першу чергу тре­ба планувати завезення мурашників в осередки шкідників, а потім у хвойні жерднякові насадження і у всі інші. Бажа­но, щоб на 1 га було не менше 4...6 мурашників. Переселя­ють їх з насаджень, які призначені до рубки і частково з тих кварталів, де їх більше 8... 10 шт на 1 га. З великих му­рашників, що мають обсяг не менше 400 л, можна брати відводки обсягом не менше 100 л.

Перевезені мурашники доцільно розташовувати по межі невеликих галявинок так, щоб вранці сонце його освітлю­вало, а вдень він був затінений. Бажано, щоб поблизу росли листяні дерева і не було гнізд інших мурашок. За основу переселеного мурашника чи відводка рекомендують брати сухий пень. Якщо його немає, можна покласти купку тон­кого хмизу висотою близько ЗО см. Беручи відводок, відді­ляють 1/3 або 1/2 частину мурашника у вертикальному нап­рямі. Перевозять їх у щільно закритих ящиках. Для цього на кожний відводок необхідно два ящики. В один з них дерев'яними лопатами завантажують верхню частину від­водка, у другий— нижню, а па ящиках заздалегідь написують «верх», «низ». На новому місці спочатку висипають нижню частину відводка, на неї — верхню, а поблизу кла­дуть 50 г цукру, щоб мурашки живилися ним у перші дні переселення. Зверху купу трохи вкривають підстилкою.

Переселяти мурашники краще приблизно через місяць після танення снігу (в травні), коли.в гніздах є лялечки самиць та самців і почалось їх потемніння. Можна пересе­ляти і раніше.

Паразитичні безхребетні. Лісова трихограма значно більша, ніж звичайна. Заражає яйця соснового шовкопряда, соснового п'ядуна, бражника, пагонов'юнів, ткачів, монашки, частково соснової совки, зеленої дубової листовійки.

Тахіни паразитують на гусеницях і лялечках непарного шовкопряда і монашки, на сосновому шовкопряді та золотогузі, на гусеницях п'ядунів, совки соснової, на личинках соснових пильщиків.

Приваблення птахів. Синиці,    повзики,   славки,   мухоловки,   зозулі   живляться гусеницями,    що    ведуть    відкритий    спосіб    життя.    Дятли пристосувалися поїдати комах, що живуть під корою або прогризають ходи в деревині, тобто короїдів, вусачів, златок. Охорона і приваблення птахів - ефективний лісозахисний захід. Він спрямований головним чином на підвищення біологічної стійкості насаджень і носить профілактичний характер. Для ліквідації осередків, що вже виникли, використання птахів бажаних наслідків не дасть.

Птахів потрібно охороняти, не допускати їх знищення і руйнування гнізд. Для створення зручних місць гніздування потрібно залишати під час рубок догляду і санітарних рубках дуплисті дерева, зберігати підлісок, розвішувати дуплянки і шпаківні. Для гніздування птахів також створюють ремізи з густих чагарників, висаджують чагарники на галявинах. Взимку, під час снігопадів та ожеледі, і навесні потрібно підгодовувати комахоїдних птахів.

Біологічний метод перспективний і має ряд переваг порівняно з іншими методами  тому,що не забруднює навколишнє середовище.

 

         3. Фізико-механічний метод боротьби

 

Раніше в лісництвах широко застосовували фізико-механічний метод винищування комах, який останнім часом втратив своє значення і застосовується рідко, лише на не­великих площах. Це — збирання комах вручну, принади,  ловильні дерева,  перешкоди,, світлові  пастки тощо.

Збирання комах вручну. Застосовують цей спосіб для боротьби з шкідниками, гусениці, личинки або лялечки яких концентруються, в павутинних гніздах, а також з тими комахами, які відкладають багато яєць у доступних для збирання місцях. Так, у лісництвах часто зрізають в доступних місцях секаторами павутинні гнізда лялечок зеленої дубової листовійки.

Перешкоди. З перешкод слід назвати клейові кільця з гусеничного клею(Мал. 2.1). Цей спосіб ефективний для нелітаючих метеликів – самок зимового п’ядуна та п’ядуна-обдирало та їх личинок, які спускаються в підстилку для заляльковування. Для нанесення кілець на стовбурах дерев на висоті грудної клітки (≈ 1,3 м) згладжують кору та наносять кільцем гусеничний клей шириною 5-10 см. Час нанесення залежить від початку підняття певного виду шкідника в крону. Шкідники прилипають до кільця і гинуть. Для цих цілей добре підходить клей «Пестификс», але при його відсутності можна використовувати самостійно виготовлені клеї. Наприклад, личинковий клей по Фастулаті. Склад: 3 частини соняшникової олії на одну частину каніфолі. Приготування : додати подрібнену каніфоль в гарячу олію. Варити одну годину.

Світлові пастки. Застосовують для виловлювання метеликів, які вно­чі летять на світло - це самці зимового п’ядуна, п’ядуна-обдирало, монашки, багатьох совок та інших.. Раніше для цього використовува­ли звичайні електролампи розжарювання, які вміщували в скляний ковпак.

 

4. Хімічний метод боротьби

 

Хімічний метод боротьби ґрунтується на застосуванні отрут та інших хімічних речовин, Всі отрути, які застосо­вують для захисту  рослин,  називаються  пестицидами.

Існує кілька класифікацій отрут залежно від їх ознак і властивостей.

Так, за об'єктами застосування отрути поділяють на ін­сектициди, які застосовують для боротьби проти комах, фунгіциди — проти грибів, акарициди — проти кліщів, нематоциди — проти нематод, зооциди — проти гризунів, овіциди — для знищення яєць та ін.

За хімічним складом отрути поділяють на неорганічні та органічні. Перші в свою чергу поділяють на сполуки групи фтору, міді, сірки, а другі — на хлорорганічні, фосфорор­ганічні, піретроїди та ін.

За принципом дії на організм шкідників інсектициди поділяють на кишкові, контактні, фуміганти, системні (внутрішньорослинної дії), а інші хімічні речовини — на репеленти, атрактанти, антифіданти.

Кишкові отрути діють на організм, потрапивши з їжею в кишечник, а контактні — на нервову систему через шкі­ряні покриви комахи. Фуміганти в паро- або газоподібному стані діють на організм комах, потрапляючи в органи ди­хання. Системні отрути через покривні тканини рослин проникають у всі їх органи. Через це соки рослини протягом кількох тижнів стають отруйними для сисних комах або кліщів. Майже всім контактним отрутам властива кишкова дія, а деяким також фумігантна. Більшості системних от­рут властива також контактна та кишкова дія.

Репелентами є речовини, запах яких відлякує комах. Атрактанти, навпаки, приваблюють їх. Останні можна ви­користовувати і для боротьби з шкідниками (наприклад, в суміші з отрутами).

Антифіданти — це хімічні сполуки, які неотруйні для комах, але пригнічують у них чуття смаку. Внаслідок цьо­го комахи не можуть живитися рослинами, які оброблені такими речовинами. Вивчення цих речовин тільки почина­ється. Так, наприклад, для колорадського жука антифідантами є фунгіциди  брестан, хлорокис міді.

Препарати і способи їх застосування. Інсектициди за­стосовують для боротьби з шкідниками здебільшого у ви­гляді препаратів, які містять, крім отрути, також допоміжні речовини (інгредієнти) — розчинники, наповнювачі, емуль­гатори, речовини, які сприяють змочуванню,   прилипанню тощо. Інгредієнти поліпшують фізичні властивості препа­ратів.

Існує кілька способів застосування отрут: обприскування, аерозольна обробка, фумігація ґрунту, насіння, сіянців, деревини, просочування деревини, перед­посівна обробка  насіння,  інкрустація насіння.

При обприскуванні застосовують розчини, суспензії, емульсії. Ті отрути, які не розчиняються у воді, перед за­стосуванням  розчиняють у маслах   (дизельне паливо).

Розчини і суспензії погано змочують поверхню рослин та комах, бо для цих рідин характерна велика поверхнева напруга. Щоб запобігти цьому, до них додають допоміжні речовини, які сприяють змоченню, розтіканню, прилипан­ню. Після додавання їх до розчинів, суспензій, емульсій останні добре змочують поверхню рослин та шкіряні покри­ви комах і прилипають до них. До таких поверхнево-актив­них речовин, які зменшують поверхневу напругу рідин, на­лежать сульфітний луг, казеїн, меляса, допоміжні речовини,  мучний  клейстер, спиртова  барда.

Суспензія — завись у воді дрібних частинок (дусту) не­розчинної в ній отрути. Проте звичайні дуети, у яких на­повнювачем є тальк, для виготовлення суспензій малопри­датні, бо вони не змочуються водою. Тому для приготуван­ня суспензій випускають спеціальні дуети, які називають змочуючими порошками. Наповнювачем у них є каолін. Щоб поліпшити змочування частинок отрути, до порошку додають змочувачі. Значним недоліком суспензій є те, що частинки отрути та наповнювача, які мають більшу питому вагу, ніж вода, швидко осідають на дно. Додавання до сус­пензії вище перелічених змочувачів і стабілізаторів змен­шує швидкість осідання твердих частинок, що підвищує стабільність суспензій. І все ж їх застосовують з таких обприскувачів, де рідина весь час розмішується.

Емульсія — завись у воді дуже дрібних крапель розчи­ну отрути в мінеральному маслі (з емульгатором). Виго­товляють емульсії на заводах у вигляді концентратів — густих рідин, які містять 16...50 % отрути, а іноді і більше. При виготовленні їх на заводі розчин отрут у мінеральному маслі диспергують до розміру дуже дрібних краплин і до­дають емульгатори. Як емульгатори використовують по­верхнево-активні речовини. Для виготов­лення емульсій в господарствах іноді використовують гли­ну. Емульгатори обволікають кожну краплину масляного розчину отрути дуже тонкою плівкою і запобігають розша­руванню рідини. Концентрати емульсій дуже стабільні, в закритій тарі вони зберігаються протягом двох-трьох ро­ків.

Для приготування робочої емульсії (зберігається вона 12...24 год.) концентрат поступово розбавляють водою, без­перервно розмішуючи рідину.

Останнім часом ведуться досліди з виготовлення та за­стосування нових мікрокапсульових препаратів, де кожна дрібна тверда частинка або крапля отрути покрита тонкою плівкою полімерів.

Аерозольна обробка насаджень. Аерозолі — завись у повітрі дуже дрібних краплинок масляного розчину отрути у вигляді туману або твердих частинок у вигляді диму. Розмір краплин аерозолів 1...50 мк. При аерозольній оброб­ці масляний розчин отрути випаровується в жаровій трубі аерозольного генератора. Пара, потрапляючи в атмосферу, конденсується у вигляді отруйного туману. Аерозольну об­робку насаджень проводять увечері та вранці. В цей час аерозолі піднімаються до рівня крон дерев будь-якої висо­ти і утримуються там деякий час, що забезпечує високу ефективність засобу. В аерозольних генераторах з відклю­ченими пальниками генеруються холодні аерозолі (меха­нічні), обприскування якими нагадує дрібнокраплинне. Для цього можна використати водні розчини та емульсії, проте висота насаджень, в яких можна застосувати холодні аеро­золі, обмежується 4...5 м.

 

 

 

2. 6. Інтегрований метод боротьби(Інтегрована система заходів)

Під інтегрованим методом розуміють найбільш раціо­нальне і доцільне поєднання методів боротьби зі шкідника­ми залежно від конкретних обставин (комплексне застосування розглянутих методів). Для цього треба мати дані про заселеність шкідником насаджень, діяльність ентомо­фагів, про захворювання шкідника, в тому числі латентні, про погодні умови тощо.

Дані про заселеність насаджень дають лісопатологічні обстеження з детальним обліком здорових шкідників, а та­кож заражених паразитами і уражених хворобами. Крім того, в лісгоспі систематично ведуть нагляд за розмножен­ням основних шкідників. Зібрані в осередках гусениці доцільно надсилати в лабораторії для того, щоб за аналізом гемолімфи виявити латентні форми захворювання. На осно­ві даних про заселеність насаджень шкідником (кількість його на дереві або 1 м2 підстилки) орієнтовно визначають, яку кількість хвої або листя знищать гусениці в наступно­му році. На підставі даних про заселеність насаджень шкідником, ступінь загро­зи насадження на наступний рік, процент загиблих шкідни­ків (за фазами розвитку) від ентомофагів та хвороб, наяв­ність латентних форм захворювань, особливості кліматичних умов тощо складають прогноз розмноження шкідника на наступний рік і орієнтовно на найближчі 2—3 роки.

Користуючись даними прогнозу ізалежно від можливос­тей господарства, розробляють проект заходів боротьби з шкідниками.

В основі системи заходів повинен бути лісогосподарсь­кий метод. Всі рекомендовані заходи слід виконувати си­стематично і неухильно. Треба щороку проводити приваб­лювання комахоїдних птахів, охороняти і розселяти мураш­ники, підсівати нектароноси тощо. Система заходів боротьби з шкідниками значно зменшить загрозу виникнення осе­редків.

Хімічний метод боротьби з шкідниками застосовують тоді, коли іншими методами не можна запобігти суцільному або значному об'їданню хвої або листя.

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ДОДАТКИ